Вже вечір вечоріє, до дівчини спішу,
Вона в саду сидить, на стежечку глядить |
І думку думає, що я прийду. | (2)
Прийшов я до дівчини, здоров, кажу, мила,
За ручку взяв її, потім обняв її, |
А, як обняв її - поцілував. | (2)
Дівчина чорні очки примружила свої,
Вона стидається і не признається, |
Що любить так мене, як я її. | (2)
І був би я дівчину і досі цілував,
Та, як ми мріяли, кури запіяли
І на прощаннячко я їй сказав.
Сказав:
Як вечір звечоріє в вишневому саду,
Ти у саду сиди, на стежечку гляди, |
А я до тебе знов, серце, прийду. | (3)
