Владимир Верминский Шабелина ^минус

Ой хмариться, туманиться,
Дрібні дощі йдуть.
Там молоді жовня, жовнярики
Мед-горілку п’ють.

П’ють горілку, ще й наливку,
Їдять пампушки,
Та ще й собі загля, заглядають
На чужі жінки.

Чужа жінка як ягідка,
Як вишневий цвіт,
А ти ж мені, шабе, шабелино,
Зав’язала світ.

Візьму тебе шабелино,
Та й за гострий край.
Пущу тебе, шабе, шабелино,
В глибокий Дунай.

Плавай, плавай, шабелино,
Вчися плавати,
А я піду молод-молод жовняр
Жінку шукати.

Як я собі, шабелино,
Жіночку знайду.
Тоді тебе, шабе, шабелино,
До боку припну.