Геннадий Варшавский Черемшина ^минус

Знов зозулі голос чути в лісі,
Ластівки гніздечко звили в стрісі,
А вівчар жене отару плаєм,
Тьохнув пісню соловей за гаєм.

Всюди буйно квітне черемшина,
Мов до шлюбу вбралася калина,
Вівчаря в садочку, в тихому куточку
Жде дівчина, жде.

Йшла вона в садок повз осокори,
Задивилась на високі гори,
Де з беріз спадають вранці роси
Цвіт калини приколола в коси.

Ось і вечір, вівці біля броду
З Черемоша п’ють холодну воду,
А в садочку вівчаря стрічає
Дівчинонька, що його кохає.