Я дякую Тобі, мій Бог, за очі,
Якими бачу все, що Ти створив.
Я знаю тих, для кого дні - як ночі,
Хто бачить світло тільки в хвилях снів.
Я дякую Тобі, мій Бог, за руки,
Якими можу я тримати хліб.
Втирать сльозу в печальний час розлуки,
І працювати можу на землі.
Я знаю тих, кого годують з ложки,
Хто сам не в змозі рук своїх піднять.
Я дякую, я дякую Тобі, мій Боже,
Як цю подяку більше передать?
Я дякую Тобі, мій Бог, за ноги,
Якими я проходжу всі путі.
Я зустрічав таких, кому дороги
Непройдені залишились в житті.
Я дякую Тобі, мій Бог, за голос,
Тебе я славить можу ним.
Я знаю тих, кому весь світ довкола
Як і вони, здається все німим.
Я дякую Тобі за хліб насущний,
За те, що вдосталь маєм на столі.
Були часи тяжкі і неминучі,
Як (люди) з голоду вмирали на землі.
Як крихту хліба золотом вважали,
Шматочок той ділили багатьом.
Якби вони його тоді так мали,
Як маєм ми сьогодні за столом.
Я дякую тобі, мій Бог, за мирне небо,
За тихий спокій рідної землі.
О, як нам тільки дякувати треба,
Що ми живемо в мирному краї!
Я дякую Тобі, мій Бог за маму,
За рідні очі, лагідні слова.
За ніжну неньку з добрими устами,
За те, що в мене мама ще жива.
Я дякую Тобі, мій Бог за маму,
За очі, руки, світлі почуття.
Навчи нас, Боже щирими устами,
Тебе хвалити все своє життя.
Я знаю тих, хто сиротами гірко,
Без мами рідної проходить у житті.
Я дякую, я дякую Тобі владико,
За все, що Ти даруєш нам в житті.
Та знаю, часом гірко так буває,
Тобі, наш Боже, вічний наш Христос.
Що дякувати часто забуваєм,
За те, що маєм, що не має хось.
Я дякую Тобі, мій Бог за очі,
Якими бачу все,що ти створив.
Хвалити прагну, дякувати хочу,
А Ти до мого серця говори!
