Р. Кириченко Явір і яворина ^минус

Я стужився мила, за тобою,
З туги обернувся мимохіть
В явора, що, палений журбою,
Сам один між буками стоїть.

Приспів:
Грає листя на веснянім сонці,
А в душі – печаль, як небеса.
Він росте й співає явороньці,                  
І згорає від сльози роса.


Сніг летить колючий, ніби трина *,
Йде зима й бескидами гуде.
Яворові сниться яворина
Та її кохання молоде.

Приспів:
Він не знає, що надійдуть люди,
Зміряють його на поруби,
Розітнуть йому печальні груди,
Скрипку зроблять із його журби.