У цього моря такий колір, як твого будинку номер
Я би приїхав, але мій ровер
Ще не вигадали, не зібрали, не побудували шлях
Цей цвях тримає дах невдах
У цього моря такий подих, як до очей долоні дотик
А море темне, зовсім як твій поверх
Але сьогодні не тоді, і зараз я не я
Ще одна з маленьких трагедій ще одного дня
Все тече, я гадав
Що ти лише вода
Все тече згори вниз
Все мине колись
ІІ
Сиджу на березі, живий-здоровий, справи шито-крито
Ніяк не здогадатись, що мого туза побито
Що днями якось я піду горами,
Ляжу знаком оклику, слідами напишу теж саме
Жив-був, був-жив, не притягався, не служив
Злітав одного разу, але сам розібрав той пазл
Розірвав малюнок, зруйнував будинок, підняв якоря
Ще одна з маленьких трагедій ще одного дня
Все тече, я гадав
Що ти лише вода
Все тече згори вниз
Все мине колись...
ІІІ
І як у кожній казці все закінчується добре
Всі герої живуть до смерті, на сніданок – хлоп’я
На вечерю – мило, чюжі трагедії
Він, вона, вони, все просто, як аз-букі-вєді
А я тоді пішов від моря, живий-здоровий, шито-крито
Отримало давно минуле своє мито
Не вигадавши ровера нікому не побудувати шлях
Цей цвях тримає дах
Все тече, а я гадав
Що ти лише вода
Все тече згори вниз
Все мине колись...
