Може то срібний місяць,може білий кінь,
білими хмарами мчи туди,де моя душа
стріне любов свою,як відшукати те місце
де,зведе,доля нас парами
може поруч ти,може в світу на краю.
Не шукаю,ні, не рахую дні
долю не вблагану,
та чому ж усні, вже так щиро я,
тебе кохаю.
А любов ,як білий килим
кине за вікнами тінь,і впромінні дня,
неначе сон,зникає.
Я відшукаю твій погляд,упізнаю я,
серед тисячі голосів,що не мов струна
вже бринить в мені,як в тому сні
Там у двох,тільки ти і я
там тебе любове моя,я знайшла і не віддала.
То була мить,але в серці весна зацвіла.
А любов ,як білий килим
кине за вікнами тінь,і впромінні дня неначе сон,зникає.
Не шукаю,ні, не рахую дні
долю не вблагану,
та чому ж усні, вже так щиро я,
тебе кохаю.
А любов ,як білий килим
кине за вікнами тінь,і впромінні дня, \2р.
неначе сон,зникає.
