Ольга Богомолец Напитись голосу твого ^минус

Напитись голосу твого, 
Того закоханого струму,
Тієї радості і суму, 
Чаклунства дивного того.

Завмерти, слухати, не дихать, 
Зненацька думку перервать.
Тієї паузи безвихідь 
Веселим жартом рятувать.

Слова натягувать, як луки, 
Щоб вчасно збити на льоту
Нерозшифрованої муки
Невідворотню німоту.

Триматись вільно й незалежно
Перемовчати: хто кого.
І так беззахисно й безмежно
Чекати голосу твого!

Напитись голосу твого...