Красне сонце вдивляється з неба,
Як чорнобильська плаче земля.
Радіацію зборкати треба,
Бо вона, як той ворон, кружля.
Мертва зона не зна, що робити,
Де і в кого пораду знайти,
Як себе і людей захистити
Від такої страшної біди...
Приспів:
Чорнобильські дзвони кричать всьому світу,
Що гине земля, що не можна тут жити.
Чернобильські дзвони до неба волають,
Бо, як рятувати цю землю, не знають...
Вмерло місто. Життя тут не буде.
Боже, Боже, який тільки жах!
Покидали його бідні люди
І бриніла сльоза на очах.
Їм казали: "Це скоро скінчиться,
Ви повернетесь знову сюди".
Та Чорнобиль і досі їм сниться,
А літає лиш вітер туди.
Приспів.
Вже лелека не в'є там гніздечко,
Не лунає там пісня і сміх,
Наче сироти, стали містечка
Без людей нерозумних своїх.
Плачуть дзвони, кричать край безодні,
А на серці тривога і щем.
Ой, ти доленько, доле народна,
Що пошле тобі Боженько ще?
