У тривозі ластівки літають,
Хоч не осінь ще, а тепле літо.
Рідна хата з сумом споглядає,
Маму забирають в місто діти.
На високі поверхи квартала,
На низеньку лавочку у дворі.
Щоб вночі із вікон споглядала,
Як за нею в небі плачуть зорі.
Не зламати вітру, не зламати,
Яблуню стареньку у садочку.
У сльозах благала рідна мати,
Не везіть мене у місто, дочко.
Просить мене мати в неспокої,
Коли знову їду до села.
Синку, привези мені такої,
Пепінки, як в нас в саду була.
Привези мені води, з криниці,
З нашої криниці, край воріт.
Бо вона мені ночами сниться,
Сниться мені яблуневий цвіт.
Не завжди для мами все що треба,
Ми привозим з рідного сила.
Як же повернути їй те небо,
Той садок де яблуня цвіла.
Догорає свічка, догорає,
Тихою лампадкою, в куточку.
День і ніч матусю виглядає,
Яблуня старенька у садочку.
У тривозі ластівки літають,
Хоч не осінь ще, а тепле літо.
Рідна хата з сумом пригадає,
Як забрали маму в місто діти.
