Слова Оксани Лозової, музика Ярослава Музики
Загублені стежки, несказані слова
Зосталися в полях, де ми колись блукали.
Сміялися жита, крутилась голова,
І щастя нас обох з тобою впізнавало.
О, як би я хотів ту мить спинити,
Той неповторний час з тобою повторити.
ПРИСПІВ:
Хай тиша золота затримає тебе.
Постій, не відлітай у небо голубе.
Нехай летить літак, а ти не відлітай,
Бо ще в моїй руці - твоя рука.
Я дякую тобі за лагідні дощі,
І трави у росі, і сонце у зіницях.
Засяяла тоді веселка у душі,
То був найкращий сон, який колись присниться.
О, як би я хотів ту мить спинити,
Той неповторний час з тобою повторити.
