Володимир Івасюк Колиска вітру ^минус

Де джерело кришталеве б’є,
В синіх горах дивне місце є.
Там юний вітер, юний вітровій,
В колисанці гойдається своїй.

Цілу ніч я з вітром колихалась,
Він зі мною аж до хмар злітав.
Я йому казки розповідала,
Він мені свої пісні співав.

На світанку боса я іду,
І додому стежки не знайду.
Мене мій вітер в полі перейма
І на прощання ніжно обійма.

Цілий день із вітром ми прощались,
Поки темний вечір не настав.
Я йому казки розповідала,
Він мені свої пісні співав.