Ніч яка місячна, зоряна ясная,
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай.
Сядемо вкупочці тут під калиною
І над панами я пан,
Глянь, моя рибонько, срібною хвилею\
Стелеться полем туман. \2р
Небо незміряне всипане зорями,
Що то за Божа краса.
Перлами ясними ген під тополями \
Грає краплиста роса.\ 2р
Ти не лякайся, що ніженьки босії
Вмочиш в холодну росу,
Я ж тебе, вірная, аж до хатиноньки \
Сам на руках віднесу. \2р
Ти не лякайся, що змерзнеш лебідонько,
Тепло ні вітру, ні хмар.
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, мов жар.
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, мов жар.
