Христина Яцук Доленько-доле ^минус

Ой, ти доленько моя, світла доле 
Неповторна і барвиста, наче поле.
Ти засіяна й не раз, пересіяна,
Ти омріяна життям, перевірена.

Не беруться наперед, ворожити,
Що дав Бог те доведеться, пережити.
І здолавши перешкоди, у житті,
Сподіватись на обжинки золоті.

Приспів
Доленько доле щедра, як поле,
Що я посію те і пожну.
Візьму я в дорогу коня вороного,
Віру, надію, любов і весну.

Знов знайомими пройдуся, я стежками,
І порину в світлі мрії я думками.
Повернуся у власну душу, наче сад,
І не буду оглядатися, назад.