Приспів:
Білі лебеді у небесах |
З перебитими крильми, |
Запаливши тисячі сердець - |
Ви свої не вберегли. | (2)
1. В пам'яті назавжди
Горітимуть серця,
Героям слава вічна,
Разом і до кінця.
Не журися, моя ненько,
Витри сльози, піднімись,
Холоне кров, а стукіт серця...
Мить - уже мовчить.
А материнські сльози,
О, скільки пролито їх,
За невинні душі,
Що покинули цей світ.
За що ці муки,
Те страждання,
Господи, скажи!
Ми вільний народ,
Єдина країна,
Моя Україна! Моя Україна!
Приспів.
2. Змучені лебідки
Від болю, від біди.
Втомлені в своєму
Полоні самоти.
Дітоньки питають:
"Коли ж прийде татусь?"
В пам'яті лишилось -
"Чекай, я повернусь!"
Приспів.
Білим птахом
В небо полетіли,
Ціна за свободу - життя -
Яку заплатили.
Закрились очі навіки
За країну милу,
А дома мати слізьми
Тіло го мила.
"О, милий сину,
Чому мене ти покинув?"
"Вибач, так потрібно,
Я долю свою сам вибрав!"
Тисячі людей,
Сотні страшних смертей.
Ця біль застигла в серці -
І не покине мене.
Чому не можна відкликати
Вбивств назад?
Чому не можна час
Повернути назад?
Я зневажаю тих,
Хто винен у цьому всьому,
Бере такий страх, біль,
Що навертаються сльози.
Ми це зробили -
Кайдани порвали,
Відбили Україну,
Винні зализують рани.
Білі лебеді
З перебитими крильми,
Запалили тисячі сердець,
Свої не вберегли.
