Вдалині за річкою квітне зорепад
І вином порічковим всіх частує сад,
Літньою долиною йду не поспіша
Вишнею й калиною втішена душа.
Це край, де я родилась і живу,
Де все для мене рідне — не байдуже,
Де зірка з неба впала у траву,
Щоб ти мене побачив милий друже.
Це край моєї втіхи і сльози,
І срібним словом, срібними піснями
Тулюся до вкраїнської краси,
Бо це взяла від батька і від мами.
Пахнуть луки травами, пахнуть до знемог
Грішне разом з праведним в силуетах двох,
Музика над тишею, хоч на струнах грай
І душа утішена — це мій рідний край!
