Віктор Павлік Два кольори ^{минус №4}

Як я малим збирався навесні 
Піти у світ незнаними шляхами 
Сорочку мати вишила мені 
Червоними і чорними, 
Червоними і чорними нитками 

Два кольри мої, два кольори 
Оба на полотні, в душі моїй оба, 
Два кольри мої, два кольори 
Червоне – то любов, а чорне – то журба. 

Мене водило в безвісті життя, 
Та я вертався на свої пороги. 
Переплелись, як мамине шиття, 
Мої сумні і радісні, 
Мої сумні і радісні дороги. 

Мені війнула в очі сивина, 
Та я нічого не несу додому, 
Лиш згорточок старого полотна 
І вишите моє життя, 
І вишите моє життя на ньому.