І повзе ліниво човен
І гуркоче, і бурчить
Відки взявся, я не знаю
Чим прийдеться закінчить
Хвиля радісно плюскоче
Та леститься до човна
Мов дитя цікаво шепче
І розпитує вона
Хто ти, човне, що шукаєш
Звідки і куди пливеш
І зачім туди шукаєш
Що пробув, чого ще ждеш?
Біг мій вічний, то вже не знаю
Хвиля носить, буря рве
Скали грозять, надять, просять
В собі береги мене
Мене
Що тут думать, що тужити
Що питатися про ціль?
Нині жити, завтра гнити
Нині страх, а завтра-біль
Кажуть, що природа мати
Держить нас, як їм там тре
Навкінці мене цілого
Знов до себе відбере...
Хто ти, човне, що шукаєш
Відки і куди пливеш
І зачім туди шукаєш
Що пробув, чого ще ждеш?
Біг мій вічний, вже не знаю
Хвиля носить, буря рве
Скали грозять, надять, просять
В собі береги мене
Мене
Не один втонув тут човен
Да не кождий же втонув
Хоч би дев'ять не вернуло, а десятий повернув
А хто знає, може в бурю іменно спасешся ти
Може іменно тобі ся вдасть до цілі доплисти
