Темна нічка гори вкрила,
Полонину всю залила,
А в ній постать сніжнобіла,-
Гуцул Ксеню в ній впізнав.
Він дивився в очі сині,
Тихо спершись на соснині,
І слова палкі любові
Він до неї промовляв:
"Гуцулко Ксеню,
Я тобі на трембіті,
Лиш одній в цілім світі,
Розкажу про любов.
Душа страждає,
Звук трембіти лунає,
А що серце кохає -
Бо гаряче, мов жар."
Вже пройшло гаряче літо,
Гуцул іншу любив скрито,
А гуцулку чорноброву
Він в останню ніч прощав.
Черемоша грали хвилі,
Сумували очі сині,
Тільки вітер на соснині
Сумну пісні вигравав:
"Гуцулко Ксеню,
Я тобі на трембіті,
Лиш одній в цілім світі,
Розкажу про любов.
Душа страждає,
Звук трембіти лунає,
А що серце кохає -
Бо гаряче, мов жар."
