День сьогодні не такий, як уявляли ми.
Світ – два кроки від весни, два кроки від зими.
Та більше не лякають нас уламки їхніх стін,
Нам залишилось пройти найвищу із вершин.
І може й наші очі роз’їдає дим –
Та ми не помічаєм, бо вогонь – наш побратим.
Наші очі заливає піт –
Та ми не закриваєм їх, і дивимось на світ,
І далі йдем...
Шум від тисяч їхніх слів часом приносить біль,
Та дощ із хмари темних стріл не потрапляє в ціль.
І ми продовжуєм нести свій прапор, а не хрест,
Ми продовжуєм іти на власний Еверест.
І може й наші очі роз’їдає дим –
Та ми не помічаєм, бо вогонь – наш побратим.
Наші очі заливає піт –
Та ми не закриваєм їх, і дивимось на світ,
І далі йдем...
Ми далі йдем вперед...
Ми далі йдем...
Ми далі йдем вперед...
Наші очі роз’їдає дим –
Та ми не помічаєм, вогонь – наш побратим.
Наші очі заливає піт –
Та ми не закриваєм їх, ми дивимось на світ,
І далі йдем...
Ми далі йдем... (3)
Ми далі йдем вперед...
Ми далі йдем... (2)
