Замітало землю сніжно, біло
і зима як водиться уміло
все за мить змінити могла.
Замітало землю сніжно, біло
і тепер обом не зрозуміло
де шукати тепла.
Вона летіла за обрій
як сніг холодний, холодний,
вона летіла як сніг до ніг.
Непомітно холодом проймає,
ти один і тут її немає,
і летять за нею руки твої.
Бачиш тільки тінь яка зникає,
що від білих снів вона чекає.
Відчуваєш дотик її.
Вона летіла за обрій
як сніг холодний, холодний,
вона летіла як сніг до ніг тобі.
Вона летіла за обрій
як сніг холодний, холодний,
вона летіла як сніг до ніг тобі.
Вона летіла за обрій
як сніг холодний, холодний,
вона летіла як сніг до ніг тобі.
