Тетяна Піскарьова Сонце ^минус

	
СОНЦЕ



За високі гори сонце відлітало, 
Билося крильцями у небесну даль. 
Я ж його так довго-довго проводжала 
Мабуть серце знало, що прийде печаль. 


Мамо, де ж те сонце, щоб спалило біль мій, 
Щоб зігріло душу, навіть у пітьмах. 
Я ж без того сонця вже не буду вільна, 
Вже не буду вільна як прийде зима. 


Вітер в моїх думах, ніч у кожнім слові, 
А біля віконця не згаса свіча. 
Може й не буває вічної любові, 
Та я ж бачу сонце у його очах.