Рідна мати моя
Рідна мати моя, ти ночей не доспала,
Ти водила мене у поля край села,
I в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
I рушник вишиваний на щастя дала.
I в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
I рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
I зелені луги, й солов'їні гаї,
I твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
I засмучені очі хороші твої.
I твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
I засмучені очі хороші блакитні твої.
Я візьму той рушник, простелю наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.
I на тім рушничкові оживе все знайоме до болю -
I дитинство, й розлука, i вірна любов.
I на тім рушничкові оживе все знайоме до болю -
I дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.
