Знову наснилось дитинство
Тепле, як гарна весна.
Вишня вдяглась у намисто,
Мама щаслива й сумна.
Там за село проводжала
Долю мою молоду...
Щиро мені щебетала
Мамина вишня в саду,
Вдаль голубими вітрами
Весни за обрій пливли.
Раннім туманом у мами
Коси, як дим, зацвіли.
Мати в тривогах вінчала
Щастя жадане й біду...
Радо мене зустрічала
Мамина вишня в саду.
Здавна близьке й сокровенне
Все там, аж терпне душа.
Начебто й мама до мене
Стежкою в сад поспіша.
Знов, як бувало, до столу
Кличе, лиш в хату зайду...
Ронить зацвіток додолу
Мамина вишня в саду.
Пісня любові дитинства
В серці бринить, як струна.
Наче священа молитва
З рідного краю луна.
Та не ПОРАДУЕ літо
Душу мою молоду...
Плаче тепер білим цвітом
Мамина вишня в саду.
