Анатолій Кос-Анатольський Коли заснули сині гори ^минус

Ніч над Карпатами темно-крилатими 
Шовками тихо зліта. 
Серце залюблене, в мріях загублене, 
Жде чогось, кличе й пита: 
 
Приспів: 
Чому, коли заснули сині гори, 
Якось не до сну мені? 
Чому, коли на небі срібні зорі, 
Мрію в тишині нічній? 
А між синіх гір в сяйві срібних зір 
Бродить любов моя. 
Тому, коли заснули сині гори, 
Не заснем ні ти, ні я. 
 
Нічка кінчається, зірка ховається, 
Будиться шелест в гаю. 
Тільки залюбленим, в мріях загубленим, 
Мариться слово "люблю".