Муз. і сл. А.Петрушкеви
1.Підростали синочки, соколята-сини,
Вишивані сорочки, кучеряві чуби.
За дітей мати горда й щаслива була.
Батька посмішка тиха любов’ю цвіла.
Пронеслась над землею тривоги луна,
Громом з ясного неба крилата війна.
І в дорогу далеку зібрались сини, -
Затуманились смутком старі ясени.
Приспів:
Сини мої, соколята-синочки.
Схід сонця вкрила вогненна стіна.
Вже обпалилися ваші сорочки,
А скроні вкрила рання сивина.
Сивина.
2.У тривожнім чеканні в батька серце щемить.
Материнська молитва в темінь ночі летить: -
«Повертайтесь живими, синочки, сини,
вбережи Матір Божа нас всіх від війни».
А по синьому небу соколята летять: -
«Ми живі, ми вернулись!» - з небес нам кричать, –
«Ми на крилах несем миру спокою сни,
Впадем рясним дощем на старі ясени»…
Приспів:
Сини мої, соколята-синочки.
Схід сонця вкрила вогненна стіна.
Вже обпалилися ваші сорочки,
А скроні вкрила рання сивина.
Сини мої, соколята-синочки.
Схід сонця вкрила вогненна стіна.
Вже обпалилися ваші сорочки,
А скроні вкрила рання сивина.
Сивина.
