Мені ти вказала до неба дорогу
Маленьким дитятком до Бога вела.
Чому ж, моя мамо, для тебе так рано
Настала осіння пора?!
Пробач, мені, мамо, за те, що так рано
Збіліла твоя голова!
Тебе я кохаю, без тебе не знаю
Як жить на землі буду я!
Не знаєш ти втоми, хоч інколи ноги
Підкосить, як серпом траву…
Не чуєш ти болю, хоч руки в мозолях
І стримують очі сльозу…