(00:04)
Їхав козак за Дунай,
Сказав дiвчині, прощай
Ти, конику вороненький,
Скачи та гуляй!
//Постій, постій мій козаче
Твоя дівчина плаче
На кого ж ти покидаєш
Тільки подумай//2р.
Вийшла, ручки заломивши,
I тяженько заплакавши:
На кого ж ти покидаєш, -
Тiльки подумай!»
Бiлих ручок не ламай,
Ясних очей не втирай, -
Мене з вiйни iз славою
Собi ожидай!
Не хочу я нiчого,
Тiльки тебе одного,
Ти здоров будь, мiй миленький,
А все пропадай!»
//Рипнув, свиснув на коня
Оставайся здорова
Як не згину, то вернуся
Через три года//2р.
Царська служба – довг воїнський,
Їхати пора до війська,
Щоб границю захищати
Від лютих ворогів.
//І без тебе, мій любезний,
Враг ізгине лютий, дерзкий.
Ти на війну не ходи,
Мене не остав!//2р.
Що ж тоді козаки скажуть,
Коли ж побіди докажуть,
Що долг царський я забув
І себе й людей.
//Ой мій милий, мій сердечний.
Коли ж рок судив так вічний,
Ти на войну поїжджай.
Мене не остав!//2р.
Ой я тебе не забуду,
Поки жить на світі буду!
Зоставайсь, здоровенька,
Прощай, миленька.
Свиснув козак на коня, –
Зоставайся, молода.
Я приїду, як не згину
Через три года!
Їхав козак за Дунай,
Сказав дiвчині, прощай
Ти, конику вороненький,
Скачи та гуляй!
//Постій, постій мій козаче
Твоя дівчина плаче
На кого ж ти покидаєш
Тільки подумай//2р.
Вийшла, ручки заломивши,
I тяженько заплакавши:
На кого ж ти покидаєш, -
Тiльки подумай!»
//Бiлих ручок не ламай,
Ясних очей не втирай, -
Мене з вiйни iз славою
Собi ожидай!//2р.
//Лучше було б не ходить,
Лучше було б не любить,
Лучше було б та й не знать,
Чім тепер забувать.//3р.
