[1]:
Я не твій брат, ти не сестра моя,
Ніколи не розказуй мені,
Хто і в чому є винен, на нашій землі –
Люди, як кораблі.
Кожен пливе поки хвиля несе,
І поки глибока вода,
Глибока і темна до самого дна,
До самого-самого дна.
На глибині зустрічаються всі,
Так ніби в морі місця нема,
І труться бортами, аж стогне земля,
Від зависті, підлості й зла.
Хтось не доплив, бо йому помогли,
Набрати повні трюми води,
Бо стати героями тої війни,
Дуже хотіли вони.
Приспів:
А до берега тихо хвилі несуть,
Поранені душі живих кораблів.
А від берега знову в море ідуть,
Ті, хто вірив і правду знати хотів.
[2]:
Наш океан знає більше, ніж ми –
Секрети всі у нього на дні,
А ми ходим зверху, великі й малі –
Люди як кораблі.
Гордо пливем і не вірить ніхто,
Що ним зацікавилось зло.
І серед вітрів ми не чуєм щурів,
Які прогризають нам дно.
Приспів:
А до берега тихо хвилі несуть,
Поранені душі живих кораблів.
А від берега знову в море ідуть,
Ті, хто вірив і правду знати хотів.
