Комбат Маруся.
Вступ.
1.
Ой, давно мене вже вдома не було,
Прилетіла, мов та пташка у село,
Та й не встигла відпочити й кілька хвиль –
Заморочив мені голову Василь, ой, мамо!
2.
А у Києві набрид мені Петро,
Обіцяв дарунків, золота відро,
А хоч би й подарував мені мільйон,
Я втечу у свій Черкаський батальйон.
Приспів:
Бо, я люблю військових,
Хлопців чорнобрових,
Лисих, кучерявих, світлих і русявих!
Бо я люблю військових,
Хлопців чорнобрових,
Не журись, матусю, в армії Маруся!
Програш.
3.
Залицяється Іванко із Карпат,
Файний гуцул він, та шкода – не солдат!
А Назар мене запрошує у Львів,
Щоб за кавою сказати кілька слів, ой, мамо!
4.
У Гурзуфі мені стрівся Рафаїл.
Купив персики і сам же їх поїв!
То поїду, мабуть, завтра на Донбас –
Там давно мене очікує Тарас!
Приспів.
Бо я люблю військових, хлопців чорнобрових,
Майорів, лейтенантів, полковників, сержантів,
Солдатів, генералів, а також адміралів!
Не журись, матусю, в армії Маруся!
( Маруся раз, два, три…)
5.
А із Харкова дзвонив мені Степан,
Обіцяв, що привезе мені баян!
І не знаю, хто з них може бути мій:
Чи із Канева Андрій,
Чи Василько, чи Дмитро,
Чи Данилко, чи Петро,
Чи Назар, чи Рафаїл...
Но, вже немає в мене сил.
Хоч Стецько, хоч Геродот,
Лиш би був він патріот!
Україну щоб любив
І на славу їй служив!
Програш.
++++++++++++++++++
Я люблю військових....
++++++++++++++++++
Я люблю військових, хлопців чорнобрових,
Не журись, матусю, в армії Маруся!
( Маруся раз, два, три…)
Приспів.
Я люблю військових, хлопців чорнобрових,
В кого в серці лине:
Слава Україні!!!
...Героям Слава!!!
