Одинокі ліхтарі по безлюдному місті,
Моє серце пролетить кілометрів триста,
Та коли любов горить, вже запізно говорить,
Одинокі ліхтарі все на ранок забудуть...
Вони будять нас вночі, і ми точимо ножі,
Б'ємо посуд... Може, досить?..
Віддавай мені ключі!
Вони будять, як кошмари, наче блискавки удари,
Забери з собою осінь і іди по тротуару!..
Приспів:
Ой, мамочки, перегоріли лампочки, |
Всі його слова любові в'януть, як фіалочки!.. |
Ой, мамочки, перегоріли лампочки, |
I мене вже зовсім не чіпляють його ямочки!.. | (2)
Одинокі ти і я... Може досить тримати
У рукахдрібні серця, що заточені в крапки?..
Може трохи попече, може скоро заживе...
Ти даремно хочеш ще, бо вона - доля нічия...
Вони будять нас вночі, і ми точимо ножі,
Б'ємо посуд... Може, досить?..
Віддавай мені ключі!
Вони будять, як кошмари, наче блискавки удари,
Забери з собою осінь і іди по тротуару!..
Приспів.
Так міцно тримаєш за руку,
Що хочеться вже відпустити.
Та ми зовсім різні люди,
Небезпечні, отруєні квіти.
Тільки залиш мені серце,
Бо досі в мені твої стріли.
Між нами зникло світло давно...
