Ой, поле, поле, духмяних трав твоїх шовка,
Ой, доле, доле, у тебе доля не легка...
Високі верби, чом похилились до землі?.. |
Чому до тебе не прилітають журавлі?.. | (2)
Ой, поле, поле, іще не було ти таким,
Пусте і голе, скрізь не туман, а чорний дим,
Тебе спалили, тебе зорали без плугів, |
Навкруг могили і без імен, і без хрестів. | (2)
А в полі роси, у зграю збилися граки,
Лежать покоси, а в тих покосах козаки,
У чому винні твої волошки польові?.. |
Як небо синє, тепер червоні у крові... | (2)
Ой, поле, поле, калина рясно зацвіла,
Більше ніколи тобі не заподіють зла!
Посієм жито і зацвітуть нові сади, |
Будемо жити і жити краще, ніж завжди! | (2)
