Раз морозною зимой
Вдоль опушки лесной
Шёл медведь к себе домой
В тёплой шубе меховой.
Шёл он, шёл к своей берлоге
По просёлочной дороге
И, шагая через мост,
Наступил лисе на хвост
Подняла лисица крик -
Зашумел тёмный лес.
И медведь с испугу вмиг
На сосну большую влез.
На сосне весёлый дятел
Белке домик конопатил
И промолвил: "Ты, медведь,
Должен под ноги смотреть!"
С той поры медведь решил,
Что зимой надо спать,
По тропинкам не гулять,
На хвосты не наступать.
Он зимою безмятежно
Спит теперь под крышей снежной,
И доволен неспроста,
Что родился без хвоста.
================================
По галявці лісовій,як мороз був міцний
Йшов ведмідь в затишок свій в теплій шубі хутряній
До свого ішов барлога не збиваючись з дороги
Як проходив через ліс,став лисиці він на хвіст.?Здійняла лисиця крик,зашумів темний ліс
І ведмідь злякався втік,на сосну стару заліз
На сосні веселий дятел,білці хатку конопатив
Він сказав Ходить навчись і куди стаєш дивись
Тоді вирішив ведмідь як зима треба спать
По стежинах не ходить на хвости не наступать
У барлозі він без страху взимку спить під сніжним дахом
І радіє не спроста що родився без хвоста.
