Сунуть-сунуть стіни,
Ну сунуть, ніби піки.
А мені би в тому всьому
Зробити все навпаки.
Хоча б палити свічку вдень,
Їсти більше вночі,
Залізти тобі в голову,
В голову...
Встати, сісти, знову встати,
Дати голосу право,
Голосу спитати:
Чому ж ти так постарів?..
Чому ж ти так змарнів?..
Приспів:
Бач, бач, я - просто
Прекрасний оповідач!
Не плач!..
Навіть ті, хто вправно
Йшов по воді,
Потім плювали сіль,
А ти на суші,
І як мінімум
В тебе в шафі міль...
Бач, бач,
Ми схожі, в нас обох біль...
Бач, бач,
Ми схожі, в нас біль...
Бач, бач!..
Сунуть-сунуть стіни,
Пульсують голоси, ах,
А мені би в тому всьому потоці
Десь так на третьому кроці
Вже не бачити скалок в оці.
Всі свої колоди
Виставити в колони,
І там таки постаріти,
І там таки змарніти...
Приспів.