Сьогодні небо таке раптове
Трохи готичне і ледь барокове
На білі плечі чиєїсь втоми
Складає у стопи небесні тони
Небо шукає, небо знаходить
Спустилося з даху і знову ходить
Ходить грозою, лягає в квіти
Трохи полежить і мусить іти
Та я не-не-не-не піду, трохи постою
Поки гроза не-не мине, буду з тобою
Небо так і не-не прийняло
Теорій буття, як і я, бо ціль життя
Бо ціль життя – віднайти життя
Небо солоне, таке спонтанне
Дивиться в когось і в когось тане
Дихає громом, знаходить цілі
Напитись моря і стати сіллю
Небо міліє, останнє губить
Шукає вічність – знаходить губи
Впивається знову і знову кресне
Її земним в своє небесне
Та я не-не піду, трохи постою
Поки гроза не-не мине, буду з тобою
Небо так і не-не прийняло
Теорій буття, як і я, бо ціль життя
Бо ціль життя – віднайти життя
А я не-не-не-не піду, трохи постою
Поки гроза не-не мине, буду з тобою
Небо так і не-не прийняло
Теорій буття, як і я, бо ціль життя
Бо ціль життя – віднайти життя
