Олександр Пономарьов Човен ^минус

Долоні свої простягав я до неба, 
 
Горнило душі розпалило пломіння. 
 
Крім тебе нікого не треба, 
 
Я хочу тепла, бо душа – не каміння. 
 
 
 
Приспів: 
 
Човен, мій човен, повези мене туди, 
 
Де кохана, люба поряд буде назавжди. 
 
Човен, мій човен, братику мій, 
 
Де кохана, люба, повезти мене зумій, 
 
Де кохана люба. 
 
 
 
 
 
І не було землі під ногами у нас, 
 
І лишалися поряд удвох: ти і я. 
 
Зрозумів – ми разом, зупиняється час, 
 
Не відчув, що ми поряд останній лиш раз. 
 
 
 
Приспів.