На краю села хатина, загляда в вікно смерека.
А в хатині є дівчина, та до неї так далеко.
Ой, смереко, розкажи мені смереко,
Чом ти так ростеш далеко, чарівна моя смереко.
Вийди мила до озерця, бачити тебе я мушу.
Ти запала мені в серце, полонила мою душу.
Вже весна Карпати вкрила, журавлі вже прилетіли.
Лиш свою дівчину любу, ми з тобою не зустріли.