Я син Отця, що сотворив цей світ,
Хоч був гріхом спустошений надовго,
Іду тепер і не ховаю сліз
Через літа стривожені до Нього.
Іду туди, де світло не згаса,
Горять людські зірницями надії,
Де край чудес, незаймана краса,
Моя Вітчизна небом даленіє.
Я син Отця, Святого Духа син -
Чи ж не тому так радісно і щасно?
Несу в очах безмежну неба синь,
А в серці вдячність Господу незгасну.
Твердий мій поступ, скільки б я не йшов,
Стаю мудрішим в помислах щоденних.
Я син Христа, що на Голгофі кров
Пролив за мене в муках незбагненних,
Він cмepть здолав, піднявся до Небес,
Щоб знов прийти на землю як Спаситель,
Лишив мені життя нелегкий хрест
Та істину, якої не згасити.
