Народні Українські Ніч яка місячна ^{минус №15}

НІЧ ЯКА МІСЯЧНА, ЗОРЯНА, ЯСНАЯ! 
ВИДНО, ХОЧ ГОЛКИ ЗБИРАЙ. 
ВИЙДИ, КОХАНАЯ, ПРАЦЕЮ ЗМОРЕНА, 
ХОЧ НА ХВИЛИНОЧКУ В ГАЙ. 

СЯДЕМО ВКУПОЧЦІ ТУТ ПІД КАЛИНОЮ — 
І НАД ПАНАМИ Я ПАН! 
ГЛЯНЬ, МОЯ РИБОНЬКО, — СРІБНОЮ ХВИЛЕЮ 
СТЕЛЕТЬСЯ ПОЛЕМ ТУМАН. 

ТИ НЕ ЛЯКАЙСЯ, ЩО НІЖЕНЬКИ БОСІЇ 
ВМОЧИШ В ХОЛОДНУ РОСУ: 
Я ТЕБЕ, ВІРНАЯ, АЖ ДО ХАТИНОНЬКИ 
САМ НА РУКАХ ОДНЕСУ. 

ТИ НЕ ЛЯКАЙСЯ, ЩО ЗМЕРЗНЕШ, ЛЕБЕДОНЬКО, 
ТЕПЛО — НІ ВІТРУ, НІ ХМАР… 
Я ПРИГОРНУ ТЕБЕ ДО СВОГО СЕРДЕНЬКА, 
А ВОНО ПАЛКЕ, ЯК ЖАР.